Навігація

Календар ФТЛ

Програвач


PopUp MP3 Player (New Window)
Hosting CityHost

2008.06.20 № 23 Газета "Нова зоря"

Український греко-католицький часопис.

 

Ліцейними cтежками – з вірою

 

Ольга ТІХОНОВА,

випускниця третього курсу Фізико-технічного ліцею при Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу

 

 На моєму Святому Причасті я прочитала рядки, які закарбувались в пам`яті назавжди: Ісус чекає на тебе… Його серце повне любови до тебе, Його руки отворені, щоб наділити тебе ласками….

З часом я навчилась розуміти ці слова, зрозуміла ту любов, якою горить Найсвятіше Серце Ісуса до мене. І я намагалася нести ту іскорку любові, якою наділив мене Ісус, щоб не ставало холодним моє серце. Змінювався час, я зустрічала на своєму шляху багато хороших людей, іноді розчаровувалася в тих, кому сліпо довіряла, але незмінними залишалася віра в добро, щирість, милосердя, подарована мені словами цієї книжечки. В ній Ісус просив щоро Його полюбити, бо два серця, що взаємно любляться, зрозуміють себе завжди.

Коли здіййснилася моя перша мрія і я вступила до Фізико-технічного ліцею при Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу, то зрозуміла, що потрапила в дружну сім`ю людей, серця яких також сповнені любові до Ісуса, до ліцеїстів. Вони щиро люблять свою землю, віддаютть свої серця нам, щоб незмінною залишалася в наших серцях віра в найсвятіші цінності, моральні чесноти, які оберігають людину, захищають її від будь-якого лиха. А найсвятішим і найдорощим здобутком людства стала віра в Бога. Людина з вірою у серці, здається, аж іскриться любов`ю.

Саме такими людьми намагалися нас виховати впродовж трьох ліцейних років наші наставники і вчителі. Їх сміливо можна назвати людьми з сонячними серцями. І саме тому першою нашою учбовою аудиторією стала Служба Божа у церкві на території університету, спілкування з Ісусом, Який і тепер немов промовляє до нас: “Не треба великої науки, щоб мені сподобатися. Вистане, коли мене щиро полюбиш….

І ми щоро намагалися стати вірними друзями Ісусові, розкривали перед Ним свої серця. Своїми здобутками в навчанні, своєю наполегливою працею намагалися вивчитися і стати корисними в нашій державі, своєму народу.Ми щиро просили в Сина Божого щастя для себе, своїх рідних, для рідної України, щоб запаланувала на нашій землі любов і злагода, щоб послав нам

Господь мудрих керманичів, які б усім серцем любили все українське, любили нас.

Багато доріг довелося нам пройти за три роки навчання, пізнавати таємниці науки, міряти своїми кроками нашу рідну землю. Ми жили за девізом, виписаним нашим директором, паном Мирославом Янишівським: По карті не впізнати України….. Іноді здавалося, що вже знесилений, що більше не ступиш ні кроку, та з вуст наставників лунала весела стрілецька пісня, яка підіймала дух, кріпила віру в свої сили.

А в кінці шляху ми обов`язково знаходили або гірську церковцю, або просто придорожню капличку, де разом з викладачами дякували Ісусу за ту віру і силу, яку вселяв Він у наші серця, допомагав у важкій дорозі.

 

Назавжди здружив нас похід на прощу у Погоню з наставницею п.Оксаною Савчук. Тоді, в храмі Пресвятої Богородиці ми разом з нею молилися до Пречистої, просили здоров, щастя не лише для себе, а й для всіх, кого знаємо, хто любий нашому серцю.

Ця ж молитва лунала з наших вуст і на землі Шевченковій у Каневі, і в храмах Святої Софії Київської, і в стінах Свято-Успенської Київської Лаври, і на Аскольдовій могилі, у Скиті Манявському, а мені пощастило молитися до Ісуса і в стінах Святогорської Лаври на Донеччині. Скрізь до серця Ісусового ми несли в своїх молитвах любов і віру, яку намагалися укріпити в нас наші наставники.

 

І ось в ліцеї пролунав останній дзвоник. Щоб укріпити віру в силу своїх пташенят, що вилітають з надійного гніздечка, наші викладачі знову привели нас до храму, де вперше нас благословили святою молитвою.

Просили Бога благословити нас у щасливу путь в доросле життя, покладали велику надію на нас і на наш завзятий, повний оптимізму й доброго пориву молодечий дух. Вони немов промовляли до нас: Ви – майбутнє України, ви – майбутнє світу, ви – майбутнє Церкви. Але щоб стати достойним майбутнім, маєте знайти надійну опору на здобутках минулого та вміло й повноцінно використати всіс позитивні можливості теперішнього».

Ви не маєте права лишати повідомлення