Навігація

Останні коментарі

Календар ФТЛ

Програвач


PopUp MP3 Player (New Window)
Hosting CityHost

Подорож, що зігріває серце і душу

DSC 0002

Подорож, що зігріває серце і душу

Савчук О.Б.,

учитель математики, наставник групи Л-23.

Щороку, восени, на початку навчання, викладачі Фізико-технічного ліцею при Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу  здійснюють паломництво до святих місць України.

В попередні роки вдалося відвідати більше десяти визначних святинь, серед них Зарваниця, Крехів, Глиняни,  Гошів.

В цьому році, пам’ятаючи, що 2015 рік – Рік Митрополита Андрея Шептицького, ми відвідали в селі Прилбичі, яке є родинним місцем Шептицьких та Хресну Дорогу на Страдецькій  Горі.

В неділю, 13 вересня, на світанку ми вирушили до родинних місць слуги Божого Митрополита Андрея та Блаженного Климентія Шептицьких. В уяві ми змалювали величність і значущість села Прилбичі, адже саме  ця земля неподалік Львова, дала нашій Україні такі величні постаті.

Приїхали до місць призначення. Перед нашими очима повстав величний сучасний храм цікавої архітектури. Перед храмом, в подвір’ї, височів пам’ятник Митрополитові Андрею та Блаженному Климентію, який відкритий 29 липня 2011 року.

DSC 0020

Побували на Божественній Літургії, яку відслужив місцевий парох отець Андрій Стадницький. В церкві нас огорнуло хвилювання чи то від проповіді отця Андрія, чи то від розуміння того, що ми на малій батьківщині Шептицьких.

Після Служби Божої о. Андрій провів нам цікаву, духовну, наповнену глибоким змістом, екскурсію. Спочатку ми відвідали музей, переглянули презентацію про життя родини Шептицьких в с. Прилбичі. Отець Андрій захопив своєю ерудованістю і обізнаністю. Перед очима зринали постаті одна за одною: Іван Шептицький – батько Митрополита Андрея належав до однієї з найдавніших українських боярських родин. Софія Фредро-Шептицька – мати Митрополита Андрея, дочка видатного польського драматурга. Саме тут, у Прилбичах, народилося семеро їхніх синів.

Потім пройшли місцями, де стояла садиба Шептицьких, сад, в якому провів своє дитинство Митрополит Андрей. На сьогодні від саду і садиби у Прилбичах не залишилося нічого. Лише кілька десятків старих каштанів уздовж дороги. Саме старі дерева із саду Шептицьких пам’ятають день 27 вересня 1939 року, коли в саду за будинком енкаведисти розстріляли Леона Шептицького,  брата Митрополита Андрея, разом з його дружиною Ядвігою та римо-католицьким священником Скібневським.

Дуже прикро було на серці, що, намагаючись знищити пам'ять про Шептицьких, 1939 року більшовики заклали вибухівку і зрівняли з землею родинне гніздо Шептицьких.

Розстрілюючи членів родини, знищуючи будинок, більшовики намагалися стерти з пам’яті українців таких велетнів думки, духу і віри, як Андрей та Климентій Шептицьких та їх родини. Але це їм не вдалося. Адже кожен свідомий українець не просто пам’ятає Митрополита Андрея Шептицького, але і розуміє, що він – найбільша постать нашої Церкви, великий син нашого народу.

Наша екскурсія в с. Прилбичі завершилась біля усипальниці для родини Шептицьких. Каплиця побудована з червоної цегли в готичному стилі за заповітом Петра Шептицького,  діда Митрополита Андрея. У крипті поховано дідуся, бабусю, маму, батька, братів, племінників митрополита Андрея, а також священника Скібневського.

Ми, з почуттям суму і великої вдячності, помолилися біля родинної каплиці Шептицьких.

DSC 0039

Потім наше паломництво продовжилося на Страдецькій горі.  Зайшовши в церкву, приклонили коліна і попросили в Матері Божої благословення на Хресну дорогу, молилися за ласки для себе і своїх ближніх. Помолилися на могилах мучеників за католицьку віру о. Миколи Кондрата та дяка Володимира Прийми, яких святіший Отець Іван Павло ІІ у червні 2001 року проголосив блаженними.

Хресна Дорога на Страдецькій горі допомогла нам очиститися  від перенасичення усім земним, матеріальним, гріховним. На цій благословенній горі мучеників ми зрозуміли і відчули серцем, що щира молитва потрібна померлим і живим.

Закінчуючи, на думку спадають слова Митрополита Андрея Шептицького: “Як хочемо певної і доброї вічності, як хочемо правдивого, земного щастя собі, родині і нашому народові – звернімося духом щиро до Бога і його одного щиро і дійсно визнаймо одиноким джерелом і дороговказом усього нашого життя. Він сам сказав: Я – Дорога, і Правда, і Життя”…

 

DSC 1045

Ви не маєте права лишати повідомлення