Навігація

Останні коментарі

Календар ФТЛ

Програвач


PopUp MP3 Player (New Window)
Hosting CityHost

Символ свободи та єдності українців

Весна 2014 року для нашого народу є особливою. Українці відстоюють своє право жити в незалежній державі. У народу з’являються нові герої. В покоління, що підростає та формується, постає віра у власні сили, у людську гідність, порядність, чесність. На жаль, у нашої нації є і нові могили,на яких пломеніють свічки…

Молодь повірила у силу нації, у силу слова. Молодий вірменин Сергій Нігоян став символом “Революції гідності”. Саме ця молода людина, ровесник наших синів та дочок, змусив не одного школяра чи студента ще раз прочитати та задуматись над поемою “Кавказ”. Молодь прислухається до Пророка націїї…

Щороку у моїй державі відзначається пам’ять Тараса Шевченка. Щороку рання весна приходить з іменем Кобзаря. Цьогорічний березень – особливий. Нація святкує 200-річчя з дня народження свого Великого сина.

На відзначення цього свята  ліцеїсти групи Л- 33 Фізико-технічного ліцею, спільно з батьками та викладачами, здійснили поїздку до першого народного пам’ятника Тарасу Шевченку, найдавнішого пам’ятника Кобзареві у Галичині. Знаходиться він на так званій Сокільській Скелі біля села Тюдів Косівського району Івано-Франківської області.

На початку подорожі ми відвідали один із храмів Косова, де чудову Службу Божу проводив отець Роман. Спільна молитва у такі непрості для держави дні заспокоїла наші душі, укріпила віру і додала надії. Надії на те, що цей історичний момент у своїй історії Україна проживе мирно і залишиться цілісною.

А далі – дорога до Сокільської скелі. Скеля вразила нас своєю могутністю, адже цьому витвору природи 25 мільйонів років!  І ось бачимо – Тарас.

Як і на Чернечій горі - біля пам’ятника гурт людей, які співають і читають Шевченкові твори. Ми своєю невеликою групою теж провели біля пам’ятника свою святочну академію. Читали напам’ять улюблені твори, співали пісні, згадували свої перші “Кобзарі”. “Кобзар” нашої групи теж привезли і мали можливість прочитати дещо призабуті рядки. Звучали біля пам’ятника і вірші про Шевченка сучасних авторів.

Пані Анна, бабуся ліцеїста Олега Ковальова, косівчанка, яка супроводжувала нашу групу у поїздці, розповіла про історію пам’ятника.

Обеліск на Сокільській скелі ‑ саме так виглядав первісний варіант пам’ятника ‑ споруджено у 1862 році. За однією з версій його творцями були місцеві жителями. За іншою версією ‑ він споруджений львівськими студентами-семінаристами, які відпочивали у цій місцевості. У роки Першої світової війни пам’ятник місцеві люди перенесли вбік, оскільки  австро-угорські  військові прокладали дорогу в горах.

В період польської пацифікації 1930 року  пам’ятник мав бути зруйнований. Проте гуцули встигли його демонтувати. Частини пам’ятника були сховані в різних місцях. На жаль, час та вітри історії назавжди сховали  таємницю святині. Приблизно 20 років тому після великої повені на Черемоші одна з частин була вимита водою, доля інших залишається невідомою.

В 1989 році, на відзначення 175-річчя з дня народження Шевченка, було вирішено відновити пам’ятник. Цьому сприяв той факт, що Радянський Союз уже почав розпадатися, а до влади в Галичині уже йшли національно-демократичні сили. Роботу виконали скульптори брати Одрехівські ‑  Володимир та Василь. У 1991 році новий пам’ятник було урочисто встановлено. Однак, він не є копією історичної святині. Чимось він навіть нагадує монумент на Чернечій горі, яку ми відвідали минулого року. І так як попри Чернечу гору котить води Дніпро, під Сокільською скелею гомонить Черемош…

Далі наша мандрівка продовжилась у музеї Косівського інституту прикладного мистецтва Гуцульщини. Ми мали можливість ознайомитись з роботами талановитої молоді, яка навчається тут. Особливо нас вразила екскурсія до Музею мистецтва Гуцульщини. Цікавий і креативний  дідусь – екскурсовод розповідав цікаві факти з життя та побуту гуцулів, і навіть влаштував демонстрацію специфіки гуцульського одягу. Чоботи, вишиванки, постоли, предмети побуту – яскраві, неповторні, оригінальні. І так багато у цьому любові до свого Краю, до його барв та історії!

Отак, незвичайно, з Божої ласки та ніби з Благословенням Тараса, ми розпочали і свої особисті і загальноліцейні відзначення великого Шевченкового ювілею, що випав на такий непростий, такий гідний, такий величний 2014 рік.

Фото з цієї незвичайної мандрівки представлені у фотогалереї цього Сайту.

Автор тексту та фотографій Ланіца Ольга Стефанівна,

наставник групи Л-33, завідувач кафедри історії Фізико-технічного ліцею.

Додати коментар

Захисний код
Оновити