Фізико-технічний ліцей

ВИХОР АННА МИХАЙЛІВНА

Учитель української мови і літератури Фізико-технічного ліцею.

Анна Михайлівна започаткувала літературну рубрику «Живиця» в Тисменицькій газеті «Вперед». Ініціатор та організатор видання брошур «З народних джерел», «З глибин віків», «Учительська ватра».

З приходом на роботу в Управління освіти облдержадміністрації вела просвітницьку діяльність серед педагогів області. Автор декількох посібників з української мови, які мають гриф Міністерства освіти і науки.

Пісня “Бандерівець” вперше була виконана хором ліцеїстів на День ліцею-2015. Будучи розміщеною на відео каналі офіційного Сайту ліцею, вона одержала більше як 300 тисяч переглядів та злобні відгуки численних каналів російського телебачення.

БАНДЕРІВЕЦЬ

Приспів:

Бандерівець, бандерівець, бандерівець!

Душа відважна й мова солов’їна …

Бандерівець, бандерівець, бандерівець!

Понад усе – це наша Україна.

Нехай лютує десь ворожа зграя,

Ми встаємо з колін і плечі розправляєм,

Ми встаємо з колін і нищимо окови,

Бо віримо – збудуєм світ чудовий.

Приспів:

А я бандерівець,  бандерівець,  бандерівець!

Душа відважна й мова солов’їна …

Бандерівець,  бандерівець,  бандерівець!

Понад усе – це наша Україна.

І скаже Захід: “Слава Україні!” ,

І повторить Cхід увесь: “Героям Слава!”,

Як Фенікс, знов  відродиться  країна ,

Могутня, сильна й  сонячна держава!

Приспів/2 рази/:

А я бандерівець, бандерівець, бандерівець!

Душа відважна й мова солов’їна …

Бандерівець, бандерівець, бандерівець!

Понад усе – це наша Україна.

А я бандерівець,бандерівка,бандерівці!...

2015 рік.

ЛІЦЕЙНИЙ ВАЛЬС

Забудуться тривоги і печалі,

Прощай, моє дитинство, прощавай,

Вже нас чекає юність на причалі,

Незвіданий, такий  жаданий  край …

Приспів:

Вальс прощальний сьогодні звучить лиш для нас,

Ми згадаєм  його ще не раз, ще не раз,

Коло друзів ліцейних і вчителів,

Хто дорогу в життя нам відкрити зумів.

Ми дух свій у походах гартували,

Знання черпали щедро для життя,

Змагання, практики, Козацькії забави,

Жаль, що нема вам вороття.

Приспів:

Вальс прощальний сьогодні звучить лиш для нас,

Ми згадаєм  його ще не раз, ще не раз,

Коло друзів ліцейних і вчителів,

Хто дорогу в життя нам відкрити зумів.

Крізь роки пронесемо ту ідею,

Щоб дух наш, український,  не зачах,

А світло знань, здобутих у ліцеї,

Нам у майбутнє осяває шлях.

Приспів:

Вальс прощальний сьогодні звучить лиш для нас,

Ми згадаєм  його ще не раз, ще не раз,

Коло друзів ліцейних і вчителів,

Хто дорогу в життя нам відкрити зумів.

2015 рік.

 

Інтимна лірика

Я навчилася жити без тебе,

Хоч вичавлюю погляд привітний,

Тільки чом не така просинь неба,

І ромашково сонце не квітне?

І не пахнуть так трави весною,

Й не п’янить медоцвітами липа?..

Серце тужить і ще за тобою,

Ще не всю гіркоту з нього випито.

Як добре те, що ти у мене є,

Хоча далеко, хоч не мій назовсім,

Та коли пам’ять спогади снує,

Беру я слухавку і чую рідний голос.

Немов у юність поринаю знов…

І на душі так ніжно і високо…

Я дякую за чисту ту любов,

За те, що був в мої студентські роки.

***

Колись на вулиці отак

Під осінь тебе зустріну.

Ти йтимеш із нею,

І я з іншим кудись ітиму.

І ти подумаєш:“ Щаслива вона ”,

І я подумаю: “Він – щасливий”.

А поруч зітхне самотина,

І ранок морозом посивіє.

***

Що я без тебе?

Стеблина на скошенім полі,

Зламана гілка, без соків життя,

без розвою…

Птаха без крил, що не звідає

простору неба,..

Що я без тебе?

Сонце в зіницях– то від любові

твоєї,

Серце, як криця, – то від любові

твоєї,

Слід на землі мій загрітий

любов’ю твоєю.

Сильна я –нею.

***

Каштанів перестук здаля,

Немов відлуння твоїх кроків.

Моя то осінь догора

Любові полум’ям високим.

Погасли квіти …і слова…

Осіння повінь…

Прощальна сповідь…

З очей скотилася сльоза –

То серця доторкнувся спогад.

 

Спогад (пісня)

Спогад синьою тінню уже не біжить по сліду,

Забуваю тебе, забуваю тебе, забуваю,

Але в іншій любові розради ніяк не знайду.

Приспів

Іще болить, як не шукаю я ліку.

Птаху без крил нащо небо безкрає?

Болем образ не повернем загублене літо,

Чом із минулого ти мене не відпускаєш?

 

Ну а друзі для рани живої води принесуть,

Забуваю тебе, забуваю тебе, забуваю,

Та не можу забуть, та не можу забуть…

 

Так колись догорить і любові моєї свіча,

Тільки спогад про тебе, неначе той дзвін поминальний,

Заболить-запече і застигне сльозою в очах…

 

2020 рік