Навігація

Програвач


PopUp MP3 Player (New Window)
Hosting CityHost

Марчак Богдан. Бистрицівська хроніка.

Бистрицівська хроніка

       Ліцей, підйом! – вкотре лунає,

Розплющить очі – така вже лінь…

Та практика усіх навчає

заради чого треба жить.

 

Заради поля широкого,

Стрімких високих гір,

Заради сонця високого

І синьо-жовтих прапорів.

 

Любити землю - свою неньку,

Не завдавати болю їй,

Любить хатчину ту низеньку,

Де родовід почався твій.

 

Не зрадить друга у дорозі,

У тій тернистій і тяжкій;

Затвердить руку у підмозі,

Щоби могли довірить їй.

 

Листа коханій написати,

Відкрити свої почуття,

Про себе трішки розказати

І віджатись для звання.

***

Ще поки гори сонно спали,

В похід ми зранку всіх зібрали.

Березовачку швидко подолали,

Шану воїнам віддали.

 

До баби Насті завітали,

Здоров’я, щастя побажали,

Трішки меду скуштували

І хустинку подарували.

 

Наступним днем Дендрарій був,

Олег Іванович про нього не забув,

Цікаву лекцію всім нам провів

І берегти природу заповів.

 

Дендрарій був цікавий? Так!

Та веселіша була мить,

Коли полями ми спускались

І в болоті чуть скупались.

 

На річку разом ми пішли,

Щоби болото те змести.

На вечір в танцях закружляли,

З Березов разом «зажигали».

 

Директор вранці: «Ліцей, шикуйсь!

Сумки швиденько упакуй,

Обідом своїм поділись,

В похід на табір поспішить».

 

Дорога довга в нас була,

В кінець села аж завела,

Ще й пригода так утнула,

Що Файчак отримав блуда.

 

Пропащі діти віднайшлись.

Нарешті всі уже зібрались,

Готовить їжу ми почали,

Палатки швидко всі розклали.

 

Директор нас кудись повів,

Про Клавзуру трохи розповів:

«Цікава річ скажу я вам

Про цей тутешній лісосплав…»

 

Вогонь горить, усі співають,

Ще трохи пуза набивають.

Дрова тріщать, тече ріка,

Ох буде «тепла» ніченька моя.

 

З самого ранку всі замерзлі

Прибігли разом до тепла,

Наряд кухонний при приладді:

Обід й сніданок робиться.

 

Ох, тяжко, важко, ми піднялись,

Стежками й лісом разом йшли,

Ще трохи камені траплялись,

Та що там трохи… вздовж були!

 

Оленя в лісі ми злякали,

У ялицях чуть побрели,

Та на Довбушанку всі піднялись,

Застигши в хвилі красоти.

 

Лунає гімн наш український

З вершини нашої мети,

Цілуватись треба лізти

Гуцульський звичай все-таки.

 

Красу побачили і досить,

Додому нам пора вертатись,

Останній раз час в стрій ставати,

Прощальну піснь нам всім співати.

 

Спасибі друзі за пригоду,

За всю усміхнену дорогу,

Додому з радістю зайдіть,

На ліжку солодко поспіть.

 

Прес-служба ліцею

Марчак Богдан,

група Л-21