Навігація

Програвач


PopUp MP3 Player (New Window)
Hosting CityHost

Книга випускників Фізико-технічного ліцею Вікторії Біланюк та Назара Куліша «Коли опуститься завіса»

 

«КОЛИ ОПУСТИТЬСЯ ЗАВІСА»

книга Вікторії Біланюк та Назара Куліша

коли опуститься завіса

«Коли опуститься завіса» - саме так називається перша книга випускників Фізико-технічного ліцею Вікторії Біланюк та Назара Куліша. В даній книзі автори демонструють свої різноманітні, індивідуальні та особливі твори, які пронизані глибокими ідеєю та темою. Будучи надзвичайно різними у своїй творчості, авторам вдалося створити особливу атмосферу,  яка відчувається протягом всього процесу читання.  

Свої перші літературні спроби Вікторія та Назар робили ще будучи ліцеїстами. До вашої уваги декілька поезій молодих митців.

 

 

* * *

Вона не кидається в бій з палицями

Й не будує стрімких барикад.

Вона не орудує вміло ножами

Й не стріляє, кричучи: «За народ»!

А лиш з блиском в очах в мінус двадцять,

Вміло готує горючий коктейль,

Розливає пляшки й тихо каже:

«Це за свободу, за загиблих людей!».

А чи знаєш ти, мужня жінко,

Що там, по інший бік барикад,

Стоїть такі ж, як ми живі люди,

Там чоловік чийсь, батько чи брат?

«Знаю, - каже, - там син мій стоїть.

І Бога молю, щоб живим повернувся,

Та між нами стіна полум’яна горить,

Бо я тут, а він там залишився».

Здіймає очі вологі до неба

Й під гранат страхітливий зрив

Каже: «Нам всім вибрати було треба.

Я своє вибрала і він вибір зробив!»

* * *

Я вперше зустрів її на галявині

В обіймах могутніх крислатих дубів.

Очі втратили зір…Боже праведний!

Я справжню мавку у лісі зустрів!

Вона плила травами, а не йшла,

Як лебідка, граційно вигнувши спину.

Квітами прикрашена довга коса

В такт ходи коливань невпинно.

Босими ніжками ступала так ніжно,

Як дитяті колискову виспівує мати.

Збирала ромашки з-під ніг білосніжні,

Мені ж трояндами хотілося шлях їй встеляти.

Вона повернулась, звабливо вигнувши тіло,

Смарагдові очі зазирнули у душу:

Ще жодна жінка так як вона не зуміла

Заворожити, що й з місця не зрушу.

Вона зникла. А я марив, ночами не спав.

І думав про неї ввесь час безупинно.

Ішов час, були різні жінки, та я знав

Така на світі одна…Неймовірна!

* * *

Лист Героя

Вибач мамо…я тепер на небі,

І прости що не журюся тим.

Я ж віднині у Небесній Сотні,

Я ж віднині вічно молодий.

Мамо-мамо, вишиту сорочку

Одягни і прапор в руки дай.

Я ж боровся за свою країну,

Я ж загинув за коханий край.

Знаєш мамо, я сьогодні плакав,

І цілунки краплями дощу

Осипав на твої сиві коси.

Рідна нене я ж тебе люблю!

Вибач, мила, що не дочекалась

І умилася гарячими слізьми.

Я ж весною журавлем повернусь

І у шибку вдарюся грудьми.

І ми знову, рідна, будем  разом,

І засну у тебе на руках

Що ввібрали гіркоту полину

І солодкий запах молока.

Ви не плачте, бо нестримним болем

Б’ються в небо сльози матерів.

Ми до вас прилинемо птахами

У обіймах степових вітрів.

А тепер…прощай моя рідненька.

Кличе сотник у останню путь.

І не плач. Бо за твою усмішку

Хлопці голови без остраху кладуть.

Прощавай, далека Україно!

Не журися бо душа не вмре.

Я ж віднині у Небесній Сотні!

Божа Матір всіх нас береже.

І нехай плюють вогнем гармати,

Кулемет хай з відчаю кричить!

Наш народ віднині не здолати

Бо його Небесна сотня боронить!

                                                        2014 рік