Навігація

Останні коментарі

Календар ФТЛ

Програвач


PopUp MP3 Player (New Window)
Hosting CityHost

Казка на три дні

Казка на три дні.

Група Л-33 /наставник Л.Янишівська/ здійснила триденну навчальну екскурсію до Львова.

 

Рибчинчук Таня

група Л-33

 

З 25 по 27 вересня група Л-33, наставник Л Янишівська, здійснила поїздку до Львова.

Це було прекрасних три дні сповнених незабутніх емоцій і гарного настрою. Це було щось неймовірне. Щось, що ніколи не забудеться. Ці три дні з групою залишили в серці кожного теплий і приємний слід.

Дощ, холод, погана погода – все це не завадило насолодитись Львовом.

Кожного дня ми пішки ходили від окраїни міста до центру, від центру до окраїни. Кожного дня ми виходили з корпусу десь година 9 чи 9:30 і повертались 21:30 (а може і пізніше). Кожного дня ми проходили кілометри, кожного дня ми витрачали всі свої сили. Але це того варте!

За три дні ми встигли вивчити ту дорогу, якою ходили. Встигли вивчити ще багато інших доріг у Львові. Третього дня, йдучи кудись гуляти, ми вже не боялись заблукати, не боялись повернути кудись не туди, бо вже точно знали що і де. Знали, що знаходиться за тим чи іншим поворотом.

Про відчуття можна говорити дуже довго.. і не розказати всього. Мені здається, кожен з нас ці три дні відчував щось таке, що не можливо описати. Якусь ейфорію, напевно. Це відчуття почало нас навідувати ще десь в день виїзду, у п’ятницю, о 4:30 год ранку. Тоді, коли ми почали збиратись на вокзалі. Дощ, валізи, сонні, але водночас щасливі обличчя твоїх одногрупників і розуміння того, що на нас чекає Львів – це все, що ми бачили і відчували.

Поїзд. Хтось спить, хтось їсть, хтось слухає музику, хтось розмовляє, хтось сміється. Три години в дорозі і ось він.. Такий очікуваний нами, Львів! Зустрів нас він дощем. Таким теплим і проливним. Першим ділом ми поїхали туди, де мали жити. А жили ми у мікрорайоні з незвичною назвою ‑ Погулянка, на окраїні міста. Район досить затишний і приємний.

Дорогою від вокзалу до Погулянки, ми встигли побачити багато красивих речей у Львові. Львів – гарне місто, але коли ти їдеш туди з людьми, які тобі приємні і яких ти любиш, воно стає ще кращим. Саме такими людьми для нас є наша група і наша Ліда Павлівна.

На цей день у нас були певні плани і ми їх виконали. Спочатку ми пішли до Львівського національного Університету імені Івана Франка, а потім до Собору святого Юра. І ще відвідали славнозвісний палац Потоцьких.  Дорогою, ми ознайомлювались і з іншими визначними місцями Львова. Далі у нас був вільний час. Нам дали час для того, щоб вивчити Львів, щоб побувати там, де ще ніколи не були. Дали час для того, щоб провести час у затишних місцях, щоб вільно поспілкуватись. Добре находившись і зголоднівши, ми не мали вже сил десь бродити. На нас чекала вечеря! Тепла, смачна і ситна. А після неї – обсерваторія.

Обсерваторія була головною метою нашої поїздки. Після того як відпочили і наїлись ми попрямували до обсерваторії. На жаль, погода не радувала. Падав дощ, небо було щільно вкрите хмарами. Через такі погодні умови ми не мали змоги подивитись у телескоп на зорі у заміській обсерваторії. Спочатку це засмутило нас, але після того як ми відвідали міні-обсерваторію на даху фізичного факультету університету і прослухали дуже цікаву лекцію про телескопи і штучні супутники Землі, це відчуття покинуло нас.

Повертались ми “додому” вечірнім Львовом. Світло ліхтарів, дощ, теплий вітер створював дуже приємну атмосферу. Жарти, сміх. Вертатись не було скучно нікому.

Ми прийшли в кімнати і просто впали на ліжка. Цей день вимучив нас. Але які вечори без всяких дурощів? Які вечори без душевних розмов? Цього всього було достатньо.

Другий день обіцяв бути не менш цікавий і виснажливий. Цього дня нам замовили екскурсію центром Львова. На щастя, екскурсовод була дуже приємною, цікавою і освіченою. Ми дізнались дуже багато нового про Львів. Відвідали всі чотири квартали старого Львова (русинський, вірменський, єврейський і польський). Побували на Ратуші, з якої відкривається чудова панорама Львова. А потім знову був вільний час для нас. Всі ми провели його з користю, бо відкрили ще дуже багато чого для себе у Львові.

На 6 годину нас чекав Львівський драматичний театр і вистава “Циліндр”. Вистава була цікавою і хорошою. Атмосфера у театрі була якоюсь такою величною, не хотілось йти звідти, але почуття голоду завжди перемагає. Перемогло і в цей раз. Ми знову йшли на вечерю в дощ, ще сильніший, ніж минулого вечора. Добре змокнувши, ми ніяк не могли дочекатись, коли вип’ємо чогось теплого. Цього вечора вечеря була такою ж смачною. Ми йшли “додому”, нас чекав останній день у Львові.

Третій день і останній. Цей день був нашим. Ми провели його так, як хотіли. Цього дня нам дозволили від самого ранку піти туди, куди ми хочемо. Це був день прощання з величним і красивим Львовом. День, якого так всі не хотіли. День, коли наше щастя мало закінчитись. Він так швидко настав і так швидко пролетів. Впевнена, кожен з нас хотів зупинити час в цей момент, щоб розтягнути задоволення. Щоб провести більше часу один з одним. Але, на жаль, все минає. І, переважно, так невчасно. Часу завжди мало, його завжди не вистачає.

О четвертій годині ми вирушили додому. Знову три години в дорозі. Знову хтось спить, хтось їсть. Відчуття таке, яке не можливо описати. Ми просто хотіли назад, ми не хотіли повертатись. Так було добре разом без всяких турбот і проблем.

А з понеділка на нас чекав ліцей, пари і сірі будні, повні заморочок. Але не такі вони вже і сірі, коли ти з групою.

Отак і закінчилась наша казка на три дні!

Ми щиро дякуємо нашій улюбленій наставниці Янишівській Лідії Павлівні та виховательці гуртожитку Добровольській Лесі Мар’янівні за те, що провели з нами ці три дні. Дякуємо за те, що терпіли нас і допомагали.