Навігація

Календар ФТЛ

Програвач


PopUp MP3 Player (New Window)
Hosting CityHost

Буркут-2018

Паломницька поїздка колективу Фізико-технічного ліцею з нагоди початку нового навчального року.

Вже доброю традицією стало для педагогічного колективу Фізико-технічного ліцею розпочинати навчальний рік паломницькою та краєзнавчою поїздкою. Майже два десятки таких мандрівок було здійснено, починаючи з 2002 року. За цей час колектив відвідав чимало визначних релігійних та культурних центрів Західної України, серед них – Зарваниця, Почаїв, Берестечко, Страдч, Львів, Чернівці, Коломия, Тернопіль, Колодяжне, Володимир-Волинський, Чортків, Ягольниця, Борислав, Лаврів тощо…

Минулоріч наш колектив відвідав Верховину та Криворівню. Цей край заполонив своєю мальовничістю та духовно-культурною спадщиною. Під враженням цієї мандрівки було вирішено, що і 2018/19 навчальний рік розпочнемо паломницькою поїздкою на Верховинщину - у села, що розташовані у басейні Чорного Черемошу.

Поїздка відбулася 15-16 вересня цього року.

…За Ворохтою, після Кривопільського перевалу, дорога опустилася у село Ільці, а далі стелилася крутим берегом гомінкого Чорного Черемошу. Вона привела нас у село Зелене, що за 162 км від обласного центру.

Саме таку неблизьку дорогу долали і долають до Фізико-технічного ліцею наші випускники та та теперішні ліцеїсти: Шатрук Роман /2000-2003 роки/, Сінітович Анастасія /2015-2018 роки. В даний час ліцеїстами ФТЛ є Сінітович Аліна (група Л-21) та Сорич Юлія (група Л-31). Ще один ліцеїст – Дорошевич Руслан /група Л-31/ народився у сусідньому селі Стаїща.

РадісніПершою нашою мандрівкою була екскурсія на «широку полонину» Мінчола та державний кордон України, що знаходяться на Великому Карпатському вододільному хребту. Туди ми піднялися верхи на вантажівці. Таке “сходження” стало можливим завдяки нечуваній водійській майстерності пана Василя Сінітовича - директора мисливського господарства “Чивчин”, батька нашої випускниці Насті та теперішньої ліцеїстки Аліни, колишнього прикордонника.

Ми змогли побачити «справжній» кордон між двома державами - не на контрольно-пропускному пункті, а реальний - польовий. До речі, довжина українсько-румунського кордону - 613,8 кілометрів. Значну його ділянку охороняють прикордонники, що проживають на заставі у селі Шибене, яке є крайнім населеним пунктом нашої країни. Румунсько-український кордон є також зовнішнім кордоном Європейського Союзу.

Приємно було побачити, що навіть у теперішній час “безвізу”, наш кордон належно облаштований. Повною несподіванкою було для нас побачити свіжозорану контрольно-слідову смугу та дротяні загородження. Зараз основною турботою прикордонників стали нелегали із країн Азії та контрабандисти.

На кордоні

На проживання мандрівники-педагоги зупинилися далеко в горах, у будинку мисливця в “селі-привиді” Буркут. Чому привид? Бо з 2008 року тут немає постійних жителів. Є будинки, споруди – а населення нема. Якщо точніше – то є одна пані, яка виготовляє тут фіточаї, продає та пригощає ними туристів, однак на зиму і вона опускається “на доли”… Селище є центром величезного буркутського лісництва. Однак на вихідні та святкові дні його офіс порожній.

Це село відоме лікувальною мінеральною водою типу "Єсентукі", "Боржомі", яка називається "Буркут". Смислове навантаження цього слова - кисла, винна вода. Саме від неї походить назва села.

У 19-20 столітті, за часів Австрійської імперії у Буркуті був відомий курорт. Пити буркутську воду приїзжали туристи та хворі з різних країн Європи. До речі, ще років 25 тому у Буркуті був невеличкий завод, де розливали цю цілющу воду. Її можна було зустріти на наших прилавках.Біля лісництва

В 1901 році сюди, в Буркут, тоді із-за кордону, з Російської імперії, приїжджала лікуватися навіть Леся Українка. Вона проживала у цій чудовій гірській закутині, пила буркутську водичку. Тут Леся написала цілий цикл поезій. Двічі Лесю Українку тут відвідував Іван Франко, який пригощав її власноруч зловленою фореллю.

Оскільки щорічна поїздка з нагоди початку нового навчального року є для колективу паломницькою, то обов’язковим елементом її програми є участь у Святій Літургії. .

Напевно, вона стане однієї з найбільш пам’ятних Літургій, які ми відвідали. Вже сама подорож на неї була незвичною… О восьмій годині ранку, верхи на ЗІЛу, вузькою грунтовою дорогою повз стрімкий Їдемо до церквиЧеремош – до церкви, 7-8 кілометрів, у прикордонне село Шибене… Храм там православний, носить ім’я святого Михайла, належить до Київського патріархату. Церква невеличка, проте і сам храм і подвіря біля нього є надзвичайно гарно впорядковані. Літургію відправив отець Степан, за віком – молодший від більшості наших випускників. Крім Шибеного він відправляє також на парафії села Зелене.

Повертаючись з богослужіння, вчительський колектив зупинився попити цілющої води із того самого джерела, звідки пили воду наші видатні предки Леся Українка, Іван Франко, Марійка Підгірянка та інші.

Мандрівка подарувала вчителям неймовірні емоції та прекрасну згадку. Подорожуйте!!! Час невблаганно біжить, залишаючи лише спогади!!! Більше цікавих фото з нашої подорожі можна проглянути тут

                                                                         М. В. Остап’юк-Субичева

                                                         вчитель історії та правознавства.

                                                                           М.Я. Янишівський,

                                                                           директор ліцею.