Навігація

Календар ФТЛ

Програвач


PopUp MP3 Player (New Window)
Hosting CityHost

16 грудня 2017 р.

 Членкині  ліцейного осередку Молода українкавзяли участь у міських  урочистостях на відзначення 100-річчя від дня заснування Союзу українок

Бо жінка й слабкість– це поняття не тотожні

Двояк Софія,

Союз українок.  Осередок Молода Українка

Івано-Франківського фізико-технічного ліцею .

Ліцеїстка групи Л-33,

У суботу, 16 грудня, членкині  ліцейного осередку “Молода українка” взяли участь у міських в урочистостях на відзначення 100-річчя від дня заснування “Союзу українок”.

Унікальність події полягає в тому, що вона зібрала практично усіх союзянок з довколишніх населених пунктів. Усі ми злились у відлунні спільної молитви та врочисто проспіваного гімну. В очах кожного виднілось особливе, глибинне розуміння слів національного Гімну. «Ще не вмерла Україна..» - слова одержали вектор цілеспрямованості, любові й душевності. Адже саме ця організація була частиною рушійної сили, що руйнувала кайдани на зап’ястках нашої держави.

Захід розпочався з нагородження почесних членів союзу. Для вручення був запрошений міський голова Івано-Франківська – Руслан Марцинків. Голова привітав усіх присутніх та подякував їм за невтомну працю. Серед нагороджених була й наша люба Куриндаш Наталія Олександрівна – за роботу ліцейного осередку «Молода українка» та  плекання патріотичної свідомості серед молоді. Окрім цього, відзначили й Савчук Оксану Богданівну – стійку та віддану членкиню. Наші щиросердні вітання!

Наш осередок також  прилучився до привітань достойних союзянок міста. Побажавши наснаги у праці, в житті та в любові, ми пообіцяли, що станемо достойними наступницями цієї благородної справи.

Я у подарунок такому красивому ювілею своєї організації склала вірш. Присвячую його незнищенному жіночому духу:

Немов гірський потік скелистою землею,

що мчить завжди могутнім джерелом,

немов квіткове ложе, що освічене зорею,

сплелось  в міцну опору нерозірваним вузлом -

 

десятки постатей у сонячному світлі,

збирають власне світло в спільному руслі

і резонансом поміж хвилями повітря,

воно виймає душу нації з петлі.

 

 

Я бачу ваші руки – жертви веремії,

Я бачу ваші очі – незнищенна сила.

Тримайте поруч завжди паростки надії

не віддавайте під тортури власні крила

 

Бо жінка й слабкість – це поняття не тотожні

під ореолом побороти крізь віки

і переборемо, повірте, ми – спроможні

змінити світ та змити всі його гріхи.

Гадаю, кожен повинен черпати натхнення саме в таких людей. Людей, котрі не сиділи вдома в періоди важких національних випробовувань. Людей, котрі підтверджували свій патріотизм активними діями, а не лиш пустопорожніми  викриками гасел. Кричати гасла – ще не означає бути свідомим.

ДІЙМО !!!